ВСІ НОВИНИ

Чорнобильський спецкомбінат: своєю працею вони рятують Чорнобиль

ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» (ЧСК)  є невід’ємною частиною інфраструктури зони відчуження, яка забезпечує функціонування об’єктів, розташованих на цій території, та надає послуги працівникам підприємств зони відчуження.

chsk infografika 5 04.05.2018

Велике серце інфраструктури зони відчуження

Тут працюють справжні фанати своєї справи, більшість з яких все своє життя провела у зоні відчуження. Уособленням  найтиповішого «ліквідатора», ентузіаста, відданого справі професіонала є слюсар дільниці контрольно-вимірювальних приладів та автоматики енерго-виробничого відділення Михайло Буков. Впродовж усього процесу будівництва «саркофагу», що накрив четвертий енергоблок після вибуху,  він був одним з безпосередніх та, здавалося б, непримітних виконавців надважливих і небезпечних завдань, маленьким гвинтиком, без якого не було б перемоги над невидимим ворогом – радіацією. Понад 30 років Михайло Митрофанович мріяв систематизувати свої спогади про події ночі 26 квітня 1986 року та викласти їх на папері, щоб прийдешнім поколінням залишилося свідчення очевидця – тоді молодої людини, долю якої понівечив «мирний атом».

І от ціною великих зусиль Михайло Буков, нині 60-річний досвідчений фахівець, спромігся написати книгу пам’яті  «День ліквідатора», де знайшли відображення ще й спогади  багатьох його колег, нині розпорошених по усьому світові. Ця книга стала своєрідним дарунком простим ліквідаторам, котрі давно вже не мають можливості приїздити у зону відчуження щороку 26 квітня, щоб зустрітися та поспілкуватися. 

«У якусь мить я усвідомив, що навколо мене стільки людей, подій, доль. Я не один у цьому великому світі. Я уявив образ – дерево. Усе моє життя – його стовбур, а гілки і розгалуження, що відходять від нього, це мої справи і вчинки, це зустрічі з іншими людьми, участь у їхньому житті, моя сім’я, мої діти, родичі та друзі. Це я і все моє життя», – пише він у своїй книзі. 

«Працюючи на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС протягом 32 років, я пізнав тисячі людей. У мене було багато вчителів,  і я сам був наставником: працював з інженерами з Пітера, Москви, Десногорська, Воронежа, Курська, Києва, Сибіру, і у кожного своя історія. Багатьох моїх соратників уже немає серед нас – царство їм небесне. Залишилась лиш світла пам'ять про них та спогади друзів. 

Я не вважаю нас героями. Ніхто б не наважився нас осудити, однак ми самі приїхали до Чорнобиля та продовжували робити свою роботу. Мабуть, так треба було нам самим. Інколи, розмірковуючи гіпотетично про обставини свого тодішнього життя, я запитую себе: а чи поїхав би я на ліквідацію аварії на ЧАЕС, якби не був уже пов'язаний з цією землею? І відповідаю: не знаю. Може, ми не усвідомлюємо, що це ФАТУМ, ДОЛЯ. Однак я твердо переконаний у одному: проти раті темної завжди виступає рать світла, і ім’я їй – ЛІКВІДАТОРИ», - ділиться роздумами пан Михайло.

«Я залишився на роботі у зоні відчуження, працюю донині у Чорнобилі. Мій підрозділ займається ремонтом засобів вимірювання і управління теплотехнічними об’єктами, забезпеченням Чорнобиля водою, гарантує стабільну  роботу комплексу очисних споруд, центральної котельні та автозаправної станції. Ми постачаємо тепло і воду в кожний будинок Чорнобиля, де так само живуть люди: і ті, що забезпечують виконання заходів у зоні відчуження, і ті, що мають відношення до будівництва нового безпечного конфайнменту. Завдання відповідальні і вкрай необхідні людям, хоча і «мирного» характеру. Це – Чорнобиль», – розповідає Михайло Митрофанович.

Важливе іноді складається з непомітних частин

Працівники «Чорнобильського спецкомбінату» відповідально ставляться до своєї не завжди приємної та помітної роботи:

«Пропрацювавши 25 років у громадському харчуванні, я ніколи не думала, що проміняю запах кухні та булочок на смітники та прибирання під’їздів, вулиць…тобто, на контроль за усім цим. Тому мені приємно, коли до нас приїздять відвідувачі, колишні мешканці Чорнобиля, і констатують, що тут стало дуже гарно. Ми і самі це бачимо. Коли тане сніг і розквітають перші квіти, ми намагаємося зробити все, щоб Чорнобиль мав не гірший вигляд, ніж цивільні міста, тому для мене це значна частина  життя. Близьким і рідним став для мене і колектив житлового комунального господарства (ЖКГ). Дякувати Богові, що керівництво спецкомбінату є абсолютно контактним, розуміє та усвідомлює складність нашої роботи. Утримувати  місто у пристойному вигляді не просто, адже будинки вже дуже старі, у деяких ремонту взагалі не було, є проблеми з оновленням меблів. Однак ми дбаємо, щоб у нас було чисто, і це найголовніше», - розповідає про свою роботу Катерина-Олена Федосенко, директор житлово-комунального комплексу Державного підприємства «Чорнобильсервіс».

Пані Катерина народилася в Аргентині (м. Буенос-Айрес), проживала у місті Прип’ять і ще з 1974 року працювала на різних посадах у відділі робочого постачання Чорнобильської атомної електростанції. З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС брала безпосередню активну участь у ліквідації її наслідків. Структурний підрозділ, яким зараз керує Катерина Василівна, відповідає за надання житлово-комунальних послуг підприємствам зони відчуження та мешканцям міста Чорнобиля, контролює ведення документації на будівлі, інженерні споруди, відповідає за благоустрій території та забезпечення сприятливих умов для проживання та відпочинку працівників зони відчуження.

 Культура та спорт - як частина життя 

«До складу ЖКГ входять  різні об’єкти, найцікавішими з яких є теплиці, спорткомплекс «Дозвілля» та Будинок культури», – продовжує розповідь про місто Катерина Василівна. 

«Теплиці – це умовні теплиці, невеликі за розміром, розташовані у самому центрі Чорнобиля. Вони функціонують лише завдяки тому, що в ЖКГ працюють справжні ентузіасти своєї справи. Тут ми вирощуємо садивний матеріал для власних потреб та деякі види квітів – кали, троянди, чорнобривці. Що добре росте, те і вирощуємо. Ті, хто мешкає у місті не один рік, бачать, що, починаючи з травня, у нас все квітне аж до пізньої осені.

На підприємстві  створено спортивну команду, яка постійно бере активну участь у  змаганнях з бадмінтону, волейболу, настільного тенісу, міні-футболу, шашок, швидких шахів, більярду серед команд підприємств зони відчуження на Кубок ДАЗВ.

Спорткомплекс «Дозвілля» – два спортзали –  користується великим попитом з боку працівників зони відчуження. Я й  сама ходжу в спортзал. Нещодавно ми придбали сучасну універсальну бігову доріжку. Нині у обох спортзалах проходять спортивні змагання на Кубок ДАЗВ, приурочені до Дня Чорнобильської катастрофи. І такі змагання відбуваються досить часто.

Ще ми маємо у Чорнобилі прекрасний Будинок культури з новим музичним керівником Юрієм Полилою. Він працює у нас зовсім недавно, однак вже влаштував три концерти та зумів  так урізноманітнити репертуар, що ми з великим задоволенням беремо участь у їх підготовці. Він «з нуля» оформив  виставочний  зал, де, зокрема, демонструються картини Леоніда Однолька, чорнобильського художника, який нещодавно пішов з життя, проте до останнього дня свого життя не забував нас і передавав свої картини для експозиції.

Для мене Чорнобиль – рідне, близьке місто, тому й піклуватися по його добробут для мене в радість», – закінчує свою розповідь Катерина Федосенко.

Профспілка - на варті гідних умов праці 

Також на підприємстві діє профспілка, яку до 2016 року очолював Валентин Рижук. Він брав активну участь  у відновленні виплат працівникам підприємств за роботу в зоні відчуження, а також  у роботі комісій  з підготовки  Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Атомпрофспілкою. Був одним із учасників створення меморіалу «Зірка Полин» та меморіального комплексу померлих учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в Парку Слави в місті Чорнобилі.

«Зона відчуження відіграє важливу роль у моєму житті. За 25  років моєї праці (чверть віку!) на підприємствах зони відчуження я реалізував себе як особистість, познайомився з великою кількістю людей та здобув багато друзів. За 10 років на посаді голови первинної профспілкової організації мені довелося вирішувати (спільно з профспілковим колективом, звичайно) багато проблем для забезпечення стабільної роботи підприємств зони відчуження. Здебільшого проблема полягала у отриманні  пільг та компенсацій усіма працівниками 30-кілометрової зони. На сьогодні ми виконали це завдання, і мені не соромно дивитися у вічі людям.

Моя мрія на майбутнє: згуртований профспілкою колектив працівників підприємств зони відчуження, який спільними зусиллями, таким собі потужним «кулаком» вирішує  будь-які нагальні проблеми»,- розповідає Валентин Рижук.

«Вартові порядку»

Ще одна важлива функція, покладена на підприємство – це забезпечення контрольно-пропускного режиму. ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» забезпечує цілодобову координація роботи чергових і оперативних відділів підприємств зони відчуження, надає персоналу підприємств перепустки та технічні документи з питань контрольно-пропускного режиму, координує взаємодію між керівництвом підприємства та ДАЗВ у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Проте навіть така, здавалося б, рутинна робота для працівників зони відчуження набуває особливого значення: 

«За більш ніж 30 років роботи в Чорнобилі це місце вже стало моєю Батьківщиною. Мені не байдуже, що буде з цією землею, з цією місцевістю, тому і продовжую працювати тут, де я відбувся  як фахівець, де я понад 20 років тому познайомився  з моєю дружиною, котра теж тут працює. Мені, врешті-решт,  подобається ця робота, що не так часто буває у житті», – розповідає Володимир Вербицький, оперативний черговий Служби оперативного управління та забезпечення контрольно-пропускного режиму ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».

Своєю працею вони рятують Чорнобиль

01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26

Тел.: (044) 594-82-42
Факс: (044) 594-82-45

office@dazv.gov.ua

Запит на інформацію Альтернативна версія Повідом про корупцію