ВСІ НОВИНИ

Віталій Петрук: "У нас є сучасне сховище для радіоактивних відходів, але інколи немає коштів навіть на бензин, щоб його заповнити"

Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Віталій Петрук в інтерв'ю УНІАН розповів, які роботи нині ведуться в зоні відчуження, як в умовах хронічного недофінансування працює система поводження з радіоактивними відходами (РАВ), а також про те, чи варто українцям випробовувати себе у ролі сталкерів, незаконно проникаючи на радіоактивно забруднену територію.

1Одночасно з розвитком атомної енергетики в Україні розвивалась ще одна дуже важлива, але менш відома галузь – поводження з РАВ. У радянські часи було створено шість українських спецкомбінатів для зберігання таких відходів. Проте свої корективи внесла аварія на Чорнобильській АЕС, з наслідками якої Україна та світова спільнота продовжують боротись і дотепер.

Так, Україна за рахунок міжнародної допомоги збудувала або вже завершує будівництво в зоні відчуження багатьох сучасних об’єктів системи поводження з РАВ. Наприклад, цього року буде введено в експлуатацію новий безпечний конфайнмент (Арку) над четвертим енергоблоком ЧАЕС (об’єктом «Укриття»), сховище відпрацьованого ядерного палива-2 та заводи з переробки твердих і рідких РАВ.

Проте для належної експлуатації збудованої за кошти іноземців інфраструктури необхідне фінансування. Для цього ДАЗВ підготувало законопроекти, які дозволять відновити цільове використання Фонду поводження з РАВ. Про законодавчі ініціативи, сучасний стан системи поводження з РАВ та подальшу долю об’єкта «Укриття» в інтерв’ю УНІАН розповів голова ДАЗВ Віталій Петрук.

Пане Віталію, яка система поводження з радіоактивними відходами діє в Україні на сьогодні?

– Після того, як з’явилась атомна енергетика, виникла ще одна сфера діяльності – це поводження з РАВ, що є одним із головних напрямів роботи ДАЗВ. На наше агентство також покладена відповідальність за створення інфраструктури поводження з РАВ.

Є такий принцип: той, хто створює ці відходи, не має права їх захоронювати, тобто одні юридичні особи створюють РАВ, а інші займаються їх зберіганням і захороненням. У нашому законодавстві прописано, що РАВ – це власність держави, відповідно держава має створювати систему для безпечного поводження з ними. Якщо Державне підприємство «НАЕК «Енергоатом» (компанія-оператор діючих АЕС України - УНІАН) у процесі своєї діяльності створило РАВ, воно має передати їх державі, яка повинна зробити з ними все, щоб це було безпечно і для людей, і для навколишнього середовища.

У зв’язку з діяльністю підприємств, що створюють РАВ, в державі вибудовувалась система поводження з РАВ, яка з горем пополам діє на сьогодні.

В Україні є мережа державних міжобласних спеціальних комбінатів, де зберігаються РАВ. Наприклад, у сфері відповідальності спецкомбінату, що розташований поблизу Львова, перебуває увесь західний регіон України, спецкомбінату в Києві – центральний регіон. Такі ж спецкомбінати є біля Харкова, Одеси, Дніпра, а також у Донецьку (на тимчасово окупованій території).

Спецкомбінати – це державні спеціалізовані підприємства, що нині входять до складу Державної корпорації «Українське державне об'єднання «Радон». Вони були створені ще у 60-х роках ХХ століття з метою довготермінового зберігання або захоронення РАВ та різних джерел іонізуючого випромінювання. Зокрема, такими є прилади для медичних процедур, де використовуються радіоактивні елементи. Після закінчення терміну експлуатації вони стають відходами.

Хто створює РАВ в Україні?

– На 95% – «Енергоатом». Наприклад, це відходи від переробки ядерного палива. Також експлуатаційні відходи та відходи чорнобильського походження, тобто ті, які утворились внаслідок аварії 1986 року. Це може бути будь-що – залізобетонні конструкції, метал або пісок. До того ж РАВ продукують промислові підприємства, медичні заклади та наукові реактори (в Києві та Харкові). На спецкомбінаті в Одесі є РІТЕГи (радіоізотопні термоелектричні генератори), які використовувались на маяках для їх автономної роботи.

Що відбувається з РАВ на спецкомбінатах?

– Вони просто туди звозяться і там зберігаються. По всьому периметру комбінату є фізичний захист. В Україні існує державна програма поводження з РАВ, яка передбачає, що на території зони відчуження, зокрема на комплексі «Вектор», будуть збудовані приповерхневі сховища та інша інфраструктура. На комплекс «Вектор» має бути звезене все, що накопичилось на спецкомбінатах із 60-х років. Зазначу, що 95% РАВ вже перебувають у зоні відчуження – я маю на увазі відходи, які утворились внаслідок аварії на ЧАЕС.

Отже, спецкомбінати мають стати місцями тимчасового зберігання РАВ. Наприклад, якщо десь на кордоні в Одесі знаходять радіоактивний предмет, то його спочатку транспортують на спецкомбінат поблизу Одеси, а далі вміщують у відповідний контейнер та відправляють на «Вектор».

2

Що сьогодні відбувається на «Векторі»?

– Це комплекс об'єктів, які наразі будуються. Перша його черга вже готова. По різних об’єктах ступінь готовності становить від 70 до 95%. А загалом він не добудований і не введений в експлуатацію. На цьому майданчику побудовано сучасне сховище – Центральне сховище для відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (ЦСВДІВ). У контейнерах цього сховища будуть вміщувати РАВ для довготривалого зберігання. Тут будуть зберігатися відходи, які вже не можуть бути перероблені.

Чи будуються інші потужності по переробці РАВ?

– Звичайно, це завод по переробці твердих відходів та завод по переробці рідких відходів. Ці заводи розташовані на майданчику ЧАЕС. Цього року обидва заводи мають бути введені в експлуатацію. Зазначу, що рідкі РАВ спочатку роблять твердими (їх випарюють і цементують), потім захоронюють.

Цей рік для нас ключовий – ми завершимо введення в експлуатацію нового безпечного конфайнмента (Арки), сховища відпрацьованого ядерного палива-2 (СВЯП-2) для палива ЧАЕС і маємо ввести в експлуатацію два вищевказані заводи.

Мета держави – побудувати на території зони відчуження таку інфраструктуру, щоб можна було безпечно перевезти РАВ із усіх спецкомбінатів. Для розуміння важливості питання наведу такий приклад. Київський спецкомбінат перебуває у межах столиці – міста з населенням понад 3 три мільйони. Санітарна зона цього комбінату займає 160 гектарів. У цей же час зовсім недалеко (на відстані 100 кілометрів) розташована зона відчуження. Отже, мабуть, можна знайти краще застосування такій площі в столиці, ніж зберігання РАВ.

Що заважає перевезти всі РАВ у зону відчуження?

– Дивіться, у нас насправді створюється багато об’єктів для поводження з РАВ, але вони всі будуються за донорські кошти. За бюджетні гроші не побудовано жодного об’єкта!

Наприклад, об’єкти на самій ЧАЕС будуються за кошти міжнародної спільноти. 40 країн-донорів спрямовують свої кошти до Чорнобильського фонду «Укриття», при цьому ЄБРР виступає розпорядником та координатором цих коштів. За ці ж гроші будується завод рідких РАВ, завод твердих РАВ, побудовано завод з виробництва бочок та контейнерів для РАВ. За кошти Великобританії та Європейської Комісії побудовано ЦСВДІВ.

3

Варто також додати, що ЦСВДІВ коштувало близько 12 мільйонів фунтів стерлінгів. Нині це сховище перебуває в режимі «гарячих випробувань», тобто на ньому відпрацьовуються процедури зберігання ВДІВ. Цьогоріч ці випробування будуть завершені. У подальшому ми маємо перемістити всі РАВ зі спецкомбінатів у це та інші сховища в зоні відчуження, що дозволить підвищити рівень стратегічної безпеки та знизити глобальні ризики.

Системи фізичного захисту на спецкомбінатах повністю модернізовано за рахунок США. Відповідальність української сторони – це лише утримання та експлуатація цих сховищ і всієї інфраструктури.

У результаті маємо ситуацію, за якої нам всі допомагають будувати, будують, потім все це потрапляє у власність держави, а держава все це фінансує за залишковим принципом. Кошти виділяються лише на заробітну плату і на оплату комунальних послуг. Середня заробітна плата спеціаліста, який має високий рівень підготовки і працює на ЦСВДІВ, складає близько 6 тисяч гривень, але у той же час є «Енергоатом», де заробітна плата вища. Таким чином, ми маємо проблему з утриманням кадрів.

Комічність ситуації полягає в тому, що в Україні розташоване найсучасніше в Європі сховище ВДІВ, але в нас немає коштів на бензин, щоб перевезти та завантажити його відходами із застарілих спецкомбінатів. Ми будуємо все найсучасніше, але не маємо достатніх коштів на його повноцінну експлуатацію.

Як вирішити проблему недофінансування?

– На сьогодні є вся нормативно-правова база, щоб система поводження з РАВ функціонувала, як належить, більше того, є навіть самі кошти.

Ще у 2008 році був створений Державний Фонд поводження з РАВ (Фонд РАВ). Цей Фонд функціонує за принципом «забруднювач платить». У тарифі «Енергоатому», у вартості кожного кіловата, закладені кошти, які потрапляють в цей Фонд. За задумом, Фонд РАВ мав накопичуватись в рамках спецфонду держбюджету і витрачатися виключно за цільовим призначенням, тобто на будівництво та експлуатацію інфраструктури поводження з РАВ. Цей фонд пропрацював як належить лише один рік. У 2010 році було прийняте рішення зняти цільове використання цих коштів. З тих часів ці кошти почали використовуватись на утримання агентства, зони відчуження, ЧАЕС, на виплату зарплати та інші цілі, відповідно до розподілу Міністерства фінансів. Тобто, ці кошти переходять в бюджет, звідки вони розходяться на поточні видатки, але нова інфраструктура при цьому не створюється. Виникає ситуація, коли «Енергоатом» накопичив відходи і має нам їх віддати, проте в нас недостатньо можливостей, щоб їх прийняти.

Більше того, у нас виникають конфлікти із донорами. Той же Уряд Великобританії звертає увагу, що те ЦСВДІВ побудоване, але ми його не можем експлуатувати на повну потужність.

4

Тому пріоритетом Міністерства екології та природних ресурсів України та ДАЗВ на 2017 рік є відновлення цільового використання Фонду РАВ.

Ми хочемо, щоб ці кошти потрапляли в спецфонд і використовувались виключно на потреби підприємств корпорації «Радон», а все інше фінансувалось з держбюджету, як це передбачено діючим законодавством. Зазначу, що в річному бюджеті ДАЗВ на 2017 рік закладено 2 мільярди гривень, з яких близько 800 мільйонів йдуть на внески України до фонду «Укриття», близько 890 мільйонів – на підтримку об'єкта «Укриття» та зняття ЧАЕС з експлуатації. «Енергоатом» у 2017 році може перерахувати близько 800 мільйонів гривень, які могли б бути у Фонді РАВ, але підуть до загального фонду бюджету.

Ми вже розробили і погодили в центральних органах виконавчої влади два законопроекти: один вносить зміни до Бюджетного кодексу, інший – до Закону України «Про поводження з РАВ». Обидва документи відновлюють накопичувальний статус і цільове використання Фонду РАВ. Наразі ці проекти перебувають у Кабміні. В травні вони будуть розглянуті Урядом.

Чи достатньо 800 мільйонів гривень, щоб експлуатувати створену за міжнародні кошти інфраструктуру?

– Цілком достатньо. Зазначу, що цей Фонд має бути накопичувальним, тобто протягом кількох років (за умови обмеженого його використання) в ньому має накопичитись значна сума, яка дозволить збудувати новий дороговартісний об’єкт. Бюджет України планується на один рік, однак жоден об’єкт не може бути споруджений та введений в експлуатацію за один рік. Це саме стосується ще одного сховища РАВ, яке ми, відповідно до державних програм, теж маємо збудувати – сховища в глибоких геологічних формаціях для вічного захоронення високоактивних відходів. Його вартість розраховується мільярдами гривень.

Що таке геологічне сховище?

– Це на глибині понад 500 метрів у товщі граніту або глини (граніт та глина мають гарні ізоляційні властивості від радіації) пробурюється шахта, де мають бути захоронені високоактивні РАВ. Українські вчені вивчають можливість розміщення геологічних сховищ, розглядаються різні регіони та геологічні формації. Зона відчуження також є у цьому списку. В таке сховище ми маємо захоронити високоактивні матеріали зруйнованого 4-го реактора ЧАЕС (а це тисячі тонн).

Також в глибинних геологічних формаціях мають бути захоронені відходи, що утворились після переробки відпрацьованого ядерного палива. Якщо ми не відновимо Фонд РАВ, то не доведемо сьогоднішні проекти до логічного завершення. А тому про фінансування і будівництво геологічного сховища ще говорити зарано.

Зазначу, що вимоги до геологічного сховища такі, щоб навіть через мільйон років радіонукліди не змогли проникнути через його бар'єри. Створення таких сховищ потребує великих коштів і багатьох досліджень. У всьому світі їх будівництво йде дуже повільними темпами. На мою думку, навіть ваше покоління не встигне створити таке сховище.

Давайте поговоримо про подальшу долю об’єкта «Укриття». Що буде після того, як новий безпечний конфайнмент буде введено в експлуатацію (після 30 листопада 2017 року)?

– Це називається процес перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Цей процес поділяється на три етапи.

Перший етап був виконаний за кошти України та міжнародної спільноти. Завдяки заходам, ужитим в 1997-1998 і 2004-2008 роках, вдалося домогтися значного зниження ризику обвалення «Укриття» на період до 15 років, тобто до 2023 року. Це дало час для будівництва над пошкодженим четвертим енергоблоком ЧАЕС нового безпечного конфайнмента та проведення інших заходів у рамках проекту Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття».

Другий етап – це будівництво і введення в експлуатацію нового безпечного конфайнмента (тобто самої Арки) з терміном експлуатації не менше 100 років, що дозволить у подальшому приступити до третього етапу.

Третій етап – це демонтаж нестабільних конструкцій, вирішення проблеми поводження з паливовмісними матеріалами та радіоактивними відходами об’єкта «Укриття».

Коли буде розпочато демонтаж нестабільних конструкцій об’єкта «Укриття»?

– Дивіться, перші два етапи були реалізовані за допомогою і при фінансуванні міжнародної спільноти. Третій етап – це вже відповідальність України. Цього року ми почали розробляти проекти для того, щоб зрозуміти, як ми це будемо робити.

5

Демонтаж нестабільних конструкцій буде розпочато у 2018 році. Процес демонтажу старого «саркофага» має виглядати так: на кранах, які встановлені всередині Арки, є візки, які можуть піднімати вантаж. Ми на ці візки закріпимо роботів, які будуть відрізати від старого «саркофага» шматочок за шматочком і переміщувати їх у безпечний контейнер.

Оскільки сам «саркофаг» дуже великий, за попередніми оцінками, процес його демонтажу може зайняти до 50 років. А ми, відповідно до прийнятої стратегії, маємо розібрати нестабільні конструкції до 2023 року.

Тобто, незважаючи на те, що Арка збудована, найскладніші питання залишаються ще попереду?

– Саме так. Навіть провівши демонтаж, ми повинні будемо вирішувати, що робити далі. Насправді ми точно не розуміємо, що є там, всередині – скажімо, наприклад, там перебуває приблизно 1500 тонн паливовмісних матеріалів. Розробка стратегії подальших дій – це питання для науки, але обов’язковий і зрозумілий етап – це лише демонтаж нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття», і з цього приводу у нас тривають переговори з ЄБРР.

Коли буде оголошений тендер на вибір компанії, яка буде робити демонтаж?

– Цього року ми плануємо завершити проект, який опише сам демонтаж, після чого можна буде говорити про підготовку і проведення тендера.

Куди подіти ці нестабільні конструкції об'єкта «Укриття»?

– Спочатку вони будуть розміщуватися всередині конфайнмента, потім дефрагментуватись, а потім переміщуватись на ту інфраструктуру, яку ми вже маємо. Також можна розглянути варіант збереження цих конструкцій в машинному залі четвертого енергоблока ЧАЕС, який розташований під Аркою.

У цьому році відбулась ліквідація сховища «Вакуленчук», яке утворилось в результаті військових програм СРСР. Що буде далі з цією програмою?

– На сьогодні ми маємо три таких сховища – це «Делятин» в Івано-Франківській області, «Вакуленчук» в Житомирській області та «Цибулеве» в Кіровоградській області. «Вакуленчук» – це сховище РАВ на території військової частини. Ми дістали звідти відходи і частину ВДІВ вивезли на Київський спецкомбінат для тимчасового зберігання, а частину (тверді РАВ) вивезли в зону відчуження. Ми не маємо достатньо коштів, щоб одразу перемістити всі РАВ в зону відчуження. Очікуємо, що за підтримки НАТО зможемо ліквідувати «Делятин» та «Цибулеве».

Чи фіксуються на сьогодні порушення режиму обмеженого доступу, наприклад, вивезення металобрухту чи інших речей із зони?

– Відповідальність за охорону зони відчуження покладена на Національну поліцію. Ми активно з ними співпрацюємо. Такі випадки періодично фіксуються, але вони не мають масового характеру. Більша проблема – це коли в зону відчуження намагається потрапити молодь, так звані «сталкери». Вони хочуть потрапити на об’єкти зони, наприклад, у покинуте місто Прип’ять. Проблема полягає в тому, що ці сталкери можуть разом з собою щось винести, наприклад, радіоактивні речовини, або завдати собі шкоди, перебуваючи там.

Яка відповідальність за нелегальне проникнення в зону?

– Якщо ви несанкціоновано потрапили в зону відчуження і не винесли звідти радіоактивно забруднені предмети або речовини – то це адмінстративна відповідальність (штраф). Якщо ж ви покинули зону з такими речовинами, тобто поширили їх по території України – це вже кримінальна.

6

Наскільки я розумію, особливо небезпечним є перебування в 10–кілометровій зоні ЧАЕС?

– Так, бо вона забруднена радіоактивним плутонієм, період напіврозпаду якого становить 24 000 років. Ця територія вже ніколи не буде придатною для проживання людини чи ведення сільського господарства. Вона може мати винятково промислове використання.

У цій зоні, по-перше, розташована сама станція, по-друге – комплекс «Вектор» та багато різних сховищ радіоактивних відходів (РАВ), в тому числі і приповерхневих, які використовуються для захоронення низько- та середньоактивних відходів. Це близько 30 глиняних траншей, через стінки яких не фіксується винос радіонуклідів.

Цього року ми додатково законсервували дві такі траншеї, що дозволило підвищити екологічну безпеку загалом. На цій же території «Енергоатом» готує майданчик під будівництво Централізованого сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива.

Говорячи про використання 10-кілометрової зони навколо ЧАЕС, слід зазначити, що ми розробили законопроект, яким вносяться правки до Закону України «Про правовий режими території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим законопроектом ми визначимо статус 10-кілометрової зони як такий, що на цій території буде дозволена тільки промислова діяльність та діяльність з поводження з РАВ, і повністю виключена можливість для проживання людини чи ведення сільського господарства. Цей законопроект зараз готується для подачі до Кабміну.

Чому необхідно закріпити на законодавчому рівні винятково промислове використання цієї території?

– На цій території розміщені всі сховища РАВ. За сьогоднішнім законодавством, для території, де може проживати людина, встановлені суворі вимоги для приповерхневих сховищ, відповідно до яких радіоактивність усіх РАВ повинна знизитись до таких рівнів, щоб не становити загрози життю людини та навколишньому середовищу. Новий статус знижує суворі вимоги, оскільки населення там ніколи не буде.

За матеріалами Інформаційного агентства «УНІАН»

01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26

Тел.: (044) 594-82-42
Факс: (044) 594-82-45

dazv@dazv.gov.ua

Запит на інформацію Альтернативна версія Повідом про корупцію